«Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття»

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає. Що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер. Як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі – в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу. Його безсмертна спадщина – одна з найвищих вершин людського генія. Тарас Григорович Шевченко – для України – не просто народний поет, геніальний митець, доля якого обдарувала багатьма талантами. Національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець – так називають його українці.

Багато чого змінилося з часу Шевченкового, і тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова.

«Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття» - під таким гаслом пройшли шевченківські дні в нашому ліцеї.