Україна- наш зболений та зранений дім

Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам виразити любов і ненависть, це душа, що випромінює життєву силу, це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт.

Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам'ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. Саме вона наша рідна, нині плаче й ридає, проклинає тих, хто посягнув на нашу свободу й незламність. Але ти не злякаєш нас, лютий враже, градами, ракетами, шахідами. Ти не зумієш погасити світло у наших домівках та наших серцях. Ми вистоїмо, бо маєм такий потужний, унікальний, співчутливий і мелодійний код, який об’єднує націю, дає усім нам життєдайну силу, напуває соками правди й любові молоді українські пагони… Це ти, рідна наша мово!

Наш педагогічний колектив, долучившись до написання Всеукраїнського диктанту національної єдності, з відчуттям гордості, з почуттям патріотизму віддає шану Українському Слову, яке кличе на битву з рашистською нечистю.